ше у 1995 р.
   Наймасштабніші кримінологічні дослідження економічної злочинності здійснили такі зарубіжні вчені, як Ньюмен (1958); Маннхейм (1965), Єдельхертц (1970), Клинард (1979), Кайзер (1980), Тидеман (1984), Шнайдер (1987) та інші. Засновник теорії економічної злочинності - американський кримінолог Е. Сатерленд - у 1939 р. ввів поняття "білокомірцева" злочинність, яке мало на увазі незаконну діяльність корпорацій, передусім, їх менеджерів.
   У вітчизняній кримінологічній літературі питання про економічну злочинність було поставлене на початку 70-х років. З того часу почали застосовуватися такі терміни, як "злочини у сфері економіки", "економічні злочини", "економічний саботаж", "безгосподарність", "марнотратство", "корупція", "відмивання "брудних" грошей" тощо. На жаль, серйозних досліджень економічної злочинності в той період не проводилось.
   Поняття "економічні злочини" і "злочини в сфері економіки" найчастіше розглядаються як тотожні. Так, О. М. Яковлєв зазначає, що "економічні злочини" (розкрадання, крадіжки, хабарництво, приписки тощо) - це злочини корисливі, майнові і, разом з тим, це злочини у сфері економіки. Економічну злочинність він визначає як сукупність корисливих зазіхань на власність, порядок управління народним господарством, що вчиняються особами, які займають певні соціальні позиції в структурі економіки та здійснюють повноваження, пов'язані з цими позиціями. Поняття економічної злочинності є не лише кримінально-правовим, а й кримінологічним. Підставою для поєднання названих злочинів є їх зв'язок з конкретними особливостями економічного та господарського механізму. В. М. Єсипов дану злочинність визначає як діяння, спрямовані на досягнення економічного результату протиправним шляхом суб'єктами господарської діяльності.
   Основні зусилля вчених, які досліджували це явище,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>