вступають у протиріччя з інтересами суб'єктів господарювання. Це змушує їх приховувати прибутки, не сплачувати податки, всілякі операції здійснювати в тіньовому секторі. Держава, зі свого боку, з метою дотримання задекларованого правопорядку, вимушена переходити на адміністративні методи управління економікою, застосовувати жорсткі фіскальні заходи, посилювати кримінальне переслідування за "тіньову" економічну діяльність. Але такими методиками навряд чи можливо запобігти зростанню економічної злочинності, в тому числі її організованих форм, які постійно видозмінюються. Щоб зрозуміти логіку таких змін, треба визначити об'єкт економічної злочинності та закономірності її розвитку.
   Якщо на початку XX ст. надто важливим чинником виробництва була власність на його засоби і, відповідно, економічна злочинність розумілась як протиправні посягання на неї, то з середини вказаного століття - це посягання на порядок управління економікою, що викликає її розбалансованість і деформує структуру виробництва.
   У колишньому СРСР відносно масового характеру економічна злочинність набула в період "застою" (70-80 роки), хоч офіційна влада це категорично заперечувала. Він передусім був пов'язаний з кризовим станом економіки, безгосподарністю, відсутністю контролю за мірою праці і споживання. Грубі порушення розподільчих відносин призвели до того, що в СРСР почався стихійний, переростаючий у кримінальне організований процес перерозподілу національного багатства. Різного роду "цеховики" вкладали гроші в підпільне виробництво, боролись між собою за ринки збуту. У період "застою" формувалися не просто злочинні клани, а підґрунтя "п'ятої влади". Після розпаду СРСР у 1991 р. адміністративний контроль відпав, а різні форми економічного контролю (фінансовий, валютний, податковий, митний) почали з'являтися в Україні лише

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>