осування методів виправно-трудового впливу", а також "дослідженням злочинності як соціального явища". Кабінет діяв і через створені за його ініціативою так звані "ланки з вивчення особи злочинця", які були у Чернігові, Дніпропетровську, Сумах та інших містах України. Штат кабінету складався з юриста-соціолога, психіатра і лікаря. При ньому стажувалися студенти, які брали участь у зборі емпіричних матеріалів, а всю технічну роботу виконували самі засуджені. Тут же знаходилося обладнання, необхідне для проведення антропометричних вимірів і психологічних тестів.
   Робота Всеукраїнського кабінету набрала широкого розмаху, охоплюючи нові напрями досліджень та різноманітні сторони профілактичного впливу на засуджених. Поряд з вивченням засуджених, члени кабінету брали активну участь у роботі спостережної комісії, надаючи їй відповідні характеристики на них, а також у окремих судових процесах, виступаючи з детально відпрацьованими висновками, побудованими на основі конкретних спостережень, опитувань тощо.
   Наукові розробки кабінету, крім збірника "Вивчення злочинності та пенітенціарної практики", публікувалися в періодичних часописах "Проблеми злочинності", "Допрівський робітник", "Геть злочинність!". Були підготовлені і популярні брошури: "Психопатичні особи в умовах висилки", "Боротьба з татуюванням у місцях позбавлення волі" та монографія "Типи сучасних правопорушників". Четвертий випуск збірника "Вивчення злочинності та пенітенціарної практики" був присвячений рецидиву і професійній злочинності. Стосовно профілактичних заходів щодо професійних злочинців пропонувалася максимальна їх ізоляція у виправно-трудових установах, широке використання як робочої сили в інтересах загальних господарських завдань.
   На особливу увагу заслуговує діяльність Харківського (в той час столичного) кабінету з вивчення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>