ендарний розбійник Василь Чумак. У 15 років він став на злочинний шлях, викрадав цілі обози, грабував маєтки поміщиків, займався контрабандою. Його дев'ять разів арештовували, але він щоразу втікав з тюрем чи каторги. У 1892 р. Чумака засудили до страти за конокрадство. Тоді йому було понад 100 років. Відомі й інші імена, такі як "Мішка Япончик", Сонька "Золота Ручка", міжнародний злодій "доктор Слонімський" тощо.
   На початку XX ст. уперше в історії вітчизняного бандитизму в Одесі з'явився рекет, почали створюватися так звані "дахи". Скажімо, Гольченко торгівцям, які сплачували йому данину, видавав записки-індульгенції з таким текстом: "Не чіпати. Богун". У 1915 р. була виявлена група жінок-вимагательок. Тоді ж спіймали банду Антона Мальованого, яка вчинила 9 убивств на замовлення.
   Після Жовтневого перевороту 1917 р. і громадянської війни різко зросла корисливо-насильницька злочинність. Але треба віддати належне більшовицькій владі, яка досить швидко змогла її приборкати. Правда, це було зроблено ціною жорстких репресій та запровадження тотального нагляду всіх за всіма. Попри це, професійна злочинність, всупереч радянській пропаганді, викорінена не була.
   Теза відомого західного кримінолога Дюркгейма про зневіру пересічного громадянина в нормативні системи, які не відображають реалій життя, дістала своє підтвердження і в СРСР. В кінці 70-х років наявність на споживчому ринку величезного дефіциту товарів зумовила появу мережі підпільних цехів, які виробляли продукцію підвищеного попиту. З'явилася нова кримінальна спеціальність - "цеховик". Протягом короткого терміну "цеховики" зуміли акумулювати гігантські фінансові ресурси незаконними на той час способами. Саме ці ресурси стали зоною підвищеної уваги злочинців. "Цеховики" були ідеальним об'єктом для шантажу та здирництва і незабаром підпали

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>