и чи хвости. Проводячи аналогію з сучасними викрадачами автомобілів, переконуємося, що у методах їх злочинної діяльності мало що змінилося. Іншим став лише предмет злочину.
   У 40-і роки XIX століття відбувся подальший розподіл злочинців за видами діяльності, що призвело до підвищення їх професіоналізму. Жебраки трималися окремо, крадії - у злодійському середовищі, грабіжники - у розбійницькому. Таким чином концентрувалася відповідна кримінальна еліта і було у кого вчитися. Створювалися підпільні школи для малолітніх злодіїв, найбільш обдаровані направлялися за кордон для удосконалення кваліфікації. Навчання проводили "професори" злочинного світу. Так, в Одесі з'явилися злодійські професії, які поділялися на 8 розрядів, а грабіжники мали один розряд, їх називали "щипачами". Злодійська шпана розділялась на "марвіхерів" (карманників), "кватирників" (крали через кватирки), "майданщиків" (крали у людей, що спали на вокзалах) тощо. Деякі з цих професій існують і в наш час.
   Варто вказати на циклічність структури і динаміки професійної злочинності в Україні з початку XVIII до кінця XIX ст. Циклічність була обумовлена бурхливим економічним розвитком, передусім у зоні Причорномор'я, і розростанням портових міст та індустріальних центрів. Це супроводжувалося збільшенням числа корисливих злочинів, їх інтелектуалізацією і виходом професійних злочинців на міжнародний рівень. Так, розглянута у 1870 р. Одеським окружним судом справа групи фальшивомонетників на чолі з Терновим свідчить про наявність у них цілих фабрик для підробки казначейських паперів у Лондоні, Гамбурзі, та інших містах Західної Європи.
   Наприкінці XIX - початку XX ст. на півдні України часто були неврожаї, і розорені селяни подалися до міста. Це істотно поповнило армію злочинців. Яскравим прикладом злочинця - професіонала того часу - був

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>