нення злочинів. Однак цей термін почали вживати ще раніше. Так, начальник паризької таємної поліції Ф. Відок застосовував його щодо осіб, які систематично вчиняли певні злочини і відрізнялися при цьому високим рівнем майстерності. Отже, наприкінці XIX ст. цей тип злочинця характеризували такими ознаками: впертістю, небажанням відійти від постійного вчинення злочинів і наявністю специфічних кримінальних навичок.
   У вітчизняній кримінології до останнього часу проблема професійної злочинності залишалася поза увагою дослідників. Таке становище було викликане тим, що Україна знаходилась у складі СРСР, де ще в 40-х роках декларувалася перемога над професійною злочинністю. Тому в пострадянській кримінології не склалася однозначна думка щодо її трактування.
   Розглянемо основні підходи до тлумачення поняття "професійна злочинність". По-перше, під нею розуміють сукупність злочинів, вчинених за місцем основної соціальне позитивної роботи злочинця. Це здебільшого стосується посадових злочинів. По-друге, під професійною злочинністю розуміють сукупність таких злочинів, які відрізняються майстерністю їх виконання. На наш погляд, найбільш правильним є таке визначення даного поняття. Професійна злочинність - це сукупність злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Прибічник такого розуміння професійної злочинності О. І. Гуров зазначає, що кримінальна діяльність:
   1) є для суб'єкта основним джерелом засобів існування;
   2) потребує особливих знань, знарядь та навичок для досягнення кінцевого результату;
   3) обумовлює наявність тісних контактів зі злочинним середовищем;
   4) визначає вид стійкої антисуспільної діяльності (вчинення переважно однотипних злочинів)1.
   Ми вважаємо, що наведений перелік ознак професійної злочинності не викликає сумнівів, але порядок їх розташування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>