а, а й важливий профілактичний захід.
   У містах створюються центри соціальної реабілітації для звільнених, які не мають житла і роботи. Протягом певного часу, встановленого місцевою владою, ці люди одержують матеріальну і психологічну допомогу. Безпосередньо цією проблемою займається спеціальна спостережна комісія виконкомів місцевих Рад, яка діє на громадських засадах, а також служби у справах неповнолітніх. Працевлаштування осіб, які засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також звільнених від покарання, та індивідуальна профілактична робота з ними покладається на органи внутрішніх справ - дільничних інспекторів, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, а також кримінально-виконавчу інспекцію, що перейшли тепер у підпорядкування Департаменту з питань виконання покарань. Зазначимо, що ця служба зараз втрачає свої профілактичні можливості, оскільки виправні роботи в умовах переходу до ринкової економіки себе вичерпали. До того ж економічна криза та щорічне зростання безробіття в Україні заводять проблему працевлаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі, у безвихідь. Становище ускладнюється ще й тим, що на кримінально-виконавчу інспекцію покладаються численні обов'язки, які вони виконати не в змозі. Так, у 1998 р. на обліку в цій інспекції перебувало 65406 засуджених, та ще 250 тис. інших категорій осіб, нагляд за якими покладається на зазначений підрозділ, 86406 засуджених умовно і 105605 - з відстрочкою покарання. Отже, на кожного співробітника кримінально-виконавчої інспекції в Україні припадає понад 267 судових рішень, які йому належить виконувати.
   У країнах, що входили до складу СРСР, давно вже склалася ситуація, яку навряд чи можна назвати нормальною: проблемами ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, займаються всі і ніхто. Не було і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>