ту провела низку досліджень під керівництвом академіка І. О. Малиновського. На засіданнях її Вченої ради, зокрема, були заслухані такі доповіді: "Про вивчення злочинця і злочинності"; "Про асоціативний метод і застосування його в судовій роботі"; "Про особливості професійного злочинця". Найбільший інтерес становила перша доповідь, з якою виступив 27 листопада 1926 р. академік І. О. Малиновський. Зробивши короткий нарис історії заснування в Європі й Америці кабінетів і лабораторій з вивчення злочинності і злочинців, він зауважив, що хоч ці кабінети ставлять своїм завданням усебічне вивчення злочинності, але насправді головним чином займаються біологічним обстеженням злочинців. Соціологічні дослідження відсуваються на другий план. Далі доповідач наголосив, що радянське законодавство розглядає злочин як продукт соціально-економічних умов і вважає за необхідне застосовувати до злочинця заходи соціального захисту, пристосовувати його до умов співпраці, а не метатися йому. Необхідно вивчати злочинця, щоб з'ясувати, як боротися зі злочинністю. Обов'язок такого вивчення законодавець покладав на судові органи і виправно-трудові установи. Але, як вважав І. О. Малиновський, потрібні і спеціальні наукові установи, де працювали б вчені різних галузей знань. Доповідач зауважив, що у деяких містах України - Києві, Харкові, Одесі - діють установи з вивчення злочинності - кабінети науково-судової експертизи в системі наркомату юстиції. Але їх робота не координується. Треба створити інститут республіканського масштабу, який би займався систематичним вивченням проблем злочинності в Україні. Він координував би наукові дослідження місцевих закладів на зразок Московського державного інституту з вивчення злочинності і злочинців.
   Київський інститут науково-судової експертизи вивчав етіологію, динаміку та структуру

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>