рецидивісти поділяються на: а) загальнокримінальних корисливих (злодіїв, шахраїв, грабіжників тощо); б) економічних (хабарників, розкрадачів, контрабандистів, валютників тощо); в) насильницьких (убивць, хуліганів, ґвалтівників); г) інших (дезертирів, таких, що ухиляються від сплати аліментів, засуджених за необережні злочини тощо).
   Асоціальність особи визначається не лише тривалістю і характером злочинної діяльності, кількістю судимостей, а й поведінкою у місцях виконання покарань. Розрізняються: а) кримінально-активні особи, постійно спрямовані на вчинення злочинів та інших правопорушень; б) схильні до вчинення злочинів при сприятливих обставинах; в) особи, які випадково були втягнуті в злочин.
   Безумовно, названі класифікації мають велике практичне значення, але вони не використовують досягнення кримінальної психології. У рецидивній злочинній діяльності вага суб'єктивного чинника значно зростає: адже йдеться про людей, які вперто, незважаючи на суворі покарання, знову і знову творять зло. Тому доцільно мати на увазі і психологічну класифікацію. Відомий російський психолог А. Ф. Лазурський, розглядаючи психологічні типи людей, виокремив спотворений тип особи1. Біографії затятих злочинців свідчать про спотворені сторони їхніх характерів та інших складових особи.
   Поклавши в основу два критерії: 1) рівень психічної активності (силу, стійкість і динамічність психічних процесів людини) та 2) домінуючі якості рецидивіста, які визначають його злочинну діяльність, отримаємо наступну класифікацію:
  
  
  
   Рівень психічної активності Домінуючі якості особи
   Розсудливі Слабовільні Імпульсивні Емоційні
   Середній Лицеміри Н епристосовані Афективні Енергійні, озлоблені
   Нижчий Відверті егоїсти Апатичні Безпорадно імпульсивні Спотворено жорстокі
   Вищий рівень кримінальної активності - це лиходії масштабу

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>