ах: мають значення вік і кримінальний досвід. Серед них багато професійних злочинців. Але не треба ототожнювати рецидивну злочинну діяльність з професійною: більшість неодноразово судимих за крадіжки, грабежі та розбої вчиняє злочини без попередньої підготовки, ситуативно, у нетверезому стані.
   Динаміка рецидивної злочинності протягом дев'яти років незалежності України (1992-2001) позначалася щорічним зростанням кількості повторних злочинів: із 40 до 71 тис., тобто на 80 %. Водночас завдяки загальному збільшенню злочинності їх частка у відсотках за ці роки майже не змінилася. Зросло і число виявлених рецидивістів: від 37 - до 50 тис., а відповідні відсоткові показники зменшилися з 18 до 14,5 %. Ці дані наочно підтверджують недостатню репрезентативність відсоткових вимірів рецидивної злочинності.
  
   § 3. Особа рецидивістів та їх класифікація
  
   Відомий німецький кримінолог Г. Ашаффенбург зазначав: "... написати портрет особи злочинця ми не в змозі. Риси найцинічнішої жорстокості врівноважуються сентиментальними проявами, вражаюча брехливість одного перебуває у гострому протиріччі з відвертою наївністю іншого, і що найдивніше, часто в одній і тій самій особі ми зустрічаємо поєднання протилежних якостей".
   Спроба однозначно визначити таку характерну рису, яка відрізняла б особу рецидивіста від інших людей, приречена на невдачу. Як і всюди, особи, засуджені неодноразово, дуже різні. Але їх об'єднує недостатня внутрішня спроможність до саморегуляції поведінки, схильність до імпульсивних реакцій без спроби обміркувати наслідки власних вчинків, прагнення задовольнити свої бажання негайно будь-яким способом. Ось приклад із судової практики. 32-річний Є., з двома судимостями, після відбуття покарання за умисне вбивство твердо вирішив почати нове життя. Деякий час це йому вдавалося: не пиячив, працював.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>