в. Треба відрізняти структуру рецидиву (послідовність злочинів, вчинених рецидивістом) від структури рецидивної злочинності як множини рецидивних злочинів, зафіксованих на певній території за певний час.
   Будучи частиною всієї розкритої злочинності, рецидивна злочинність в основному має таку саму структуру, що й загальна: переважають чоловіки; жінки-рецидивістки серед засуджених до позбавлення волі становлять лише 5-7 %. Нагадаємо, що жіноча злочинність складає до 20 % усієї зареєстрованої злочинності. Серед рецидивістів значно менше неповнолітніх (до 1 %). Це пояснюється тим, що до другого засудження більшість підлітків встигає стати повнолітніми. Рідко зустрічаються в рецидивній злочинності посадові й необережні злочини, тоді як частішими є крадіжки, грабежі, розбої, торгівля наркотиками, фальшивомонетницт-во, а також агресивні насильницькі злочини.
   Структурні особливості рецидивної злочинності відображають не стільки кримінальний професіоналізм рецидивістів, скільки соціальне відчуження та маргіналізацію їх особи. Злочинна кар'єра рецидивістів після 40-річного віку завершується тим, що більшість або відмовляється від злочинної діяльності, або переходить до менш небезпечної "тіньової" діяльності чи перетворюється на "бомжів". Неодноразове перебування у місцях позбавлення волі й утрата сімейних та інших корисних зв'язків обумовлює низький соціальний статус рецидивістів, а звідси - труднощі в їх ресоціалізації.
   Кожен четвертий повторно засуджений має три і більше судимостей. Причому понад 25 % звільнених з місць позбавлення волі новий злочин вчиняють протягом перших шести місяців, майже 45 % - протягом першого року, дві третини повертаються у місця позбавлення волі протягом двох років, а 80 % - протягом п'яти.
   Всупереч поширеній думці, рецидивісти рідше беруть участь у групових злочинах:

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>