то постановою РНК Росії від 25 березня 1925 р. був відкритий Державний інститут з питань вивчення злочинності та злочинця під керівництвом професора Є. Г. Ширвіндта. Загальне керівництво роботою інституту здійснювала Міжвідомча рада, яка складалася з представників народних комісаріатів Росії (внутрішніх справ, юстиції, освіти та охорони здоров'я), вчених-правознавців.
   Взагалі, у ті часи експериментували дуже багато. Захоплення соціологічними дослідженнями заполонило працівників правоохоронних органів і особливо виправно-трудових установ. У місцях позбавлення волі організовувались різного роду курси, на яких засуджені здобували спеціальність. У камерах випускалися стінні газети чи листівки. В деяких колоніях видавались не тільки газети, а й журнали, створювались гуртки художньої самодіяльності і навіть театри.
   В Україні тоді також створювались кримінологічні кабінети. В Києві, крім кабінету при юридичному факультеті Інституту народного господарства, існувала ще й "Юридична клініка". Вона працювала на громадських засадах. Викладачі відповідних кафедр набирали групи студентів, які проводили анкетування ув'язнених, а також членів їхніх сімей, товаришів по роботі. Ці матеріали використовувались у навчальному процесі та у профілактичній роботі.
   У 1925 p. усі українські кабінети були перетворені в Інститути науково-судової експертизи, які, згідно з Положенням від 25 квітня 1925 p., повинні були проводити різного роду наукові дослідження та експертизи у судових справах, а також експериментальні дослідження з питань кримінальної техніки й методики вивчення злочинності і особи злочинців. Серед шести секцій Інституту була і секція кримінально-психологічних і психопатологічних досліджень.
   Ще до створення Київського інституту науково-судової експертизи "Юридична клініка" разом з науковцями кабінету

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>