ідповідальності, іменується структурою рецидиву. Вона відображає кримінальну біографію рецидивіста, хоч і далеко не повну, маючи на увазі нерозкриті злочини, за які винній особі вдалося уникнути відповідальності. Існують певні статистичні закономірності рецидивних структур:
   1) частота спеціального рецидиву, тобто ймовірність повторного засудження за той самий або схожий злочин, дорівнює приблизно 60 %;
   2) час між звільненням рецидивіста від попереднього покарання та новим злочином (інтервал рецидиву) значною мірою залежить від його віку, сімейного становища та характеру злочинної діяльності. Інтервали рецидиву відображають його інтенсивність;
   3) тісний кореляційний зв'язок між ступенями суспільної небезпеки злочинів: чим тяжчим був попередній злочин, тим більша ймовірність повторного тяжкого злочину;
   4) загалом ступінь суспільної небезпеки зростає до третьої судимості; після цього злочинна діяльність статистичне стає менш тяжкою: даються взнаки старіння неодноразово судимих осіб та їх деградація.
   Вивчення й узагальнення структур рецидиву є передумовою кримінологічного прогнозування повторності злочинів.
  
   § 2. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
  
   Рецидивна злочинність - це сукупність вчинених на певній території протягом певного часу злочинів особами, раніше судимими.
   Як і злочинність взагалі, рецидивна злочинність має кількісні та якісні показники. Кількісним показником традиційно вважають рівень рецидивної злочинності. Він визначається у відсотках до загального числа зареєстрованих злочинів у відповідному регіоні чи країні. Наприклад, в Україні у 2001 р. було розкрито близько 400 тис. злочинів. Серед них 72 тис. вчинені раніше судимими особами. Відповідно до цього обчислюють рівень рецидивної злочинності:
  
   Рівень рецидивної злочинності показується також

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>