ших господарських питань, оцінки прибутків, обсягу податків, одержання пільг тощо;
   - зростання розриву між доходами підприємців і державних службовців, наділених повноваженнями управління економічними процесами. Правові чинники включають:
   - недосконалість нормативно-правової бази, яка не забезпечує ефективної протидії зловживанням чиновництва, зберігає його надмірну закритість, не сприяє чіткому контролю за діяльністю службовців та надійному правовому захисту громадян від свавілля посадових осіб;
   - відсутність цілісної системи правових засобів впливу на фактори, які обумовлюють корупційні злочини;
   - прогалини в законодавстві, що передбачає відповідальність за різні види корупційних правопорушень та регламентує діяльність державних органів у боротьбу з ними.
   Організаційно-управлінськими чинниками є:
   - слабка регламентація правил поведінки державних службовців, процедури здійснення їх повноважень, видачі офіційних документів тощо;
   - наявність у посадових осіб надто широких можливостей для прийняття рішень на свій розсуд;
   - поширеність випадків заміщення посад не на підставі ділових і моральних якостей особи, а через знайомство, особисту відданість, близькість політичних уподобань тощо;
   - відсутність тестування на відповідність професійним та моральним якостям і періодичної ротації кадрів, формальне ставлення до їх атестації;
   - відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів чи членів злочинних угруповань.
   До соціально-психологічних чинників належать:
   - зорієнтованість значної частини населення на протиправне вирішення життєвих питань, внаслідок чого корупція із соціальної аномалії перетворюється на правило поведінки;
   - низька психологічна готовність громадян протидіяти корупції;
   - корислива спрямованість багатьох державних службовців, що призводить до порушення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>