ослідовністю і незавершеністю. Власне, це і спостерігається в Україні. Після отримання незалежності вона не виробила чіткої політичної та економічної стратегії формування громадянського суспільства. Це обумовило виникнення корпоративних кланів, викривлення процесів приватизації в інтересах окремих ділків, перепони у розвитку демократичних інститутів та утвердженні верховенства права тощо.
   Детермінанти (криміногенні фактори) корупційних злочинів можна поділити на політичні, економічні, правові, організаційно-управлінські і соціально-психологічні. Вони викладені у Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 р.
   До політичних чинників віднесені:
   - відсутність програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різні сфери суспільного життя;
   - повільний розвиток політичної структури та свідомості суспільства, передусім його громадянських інституцій;
   - відсутність системи виховання у службовців патріотичних почуттів, моральних, професійних якостей, розуміння того, що корупція підриває авторитет держави, етичні основи суспільної свідомості;
   - недостатня визначеність і непослідовність у здійсненні антикорупційної політики, що породжує у службовців, схильних до корупційних діянь, відчуття безкарності;
   - відсутність державної ініціативи та необхідних організаційних зусиль щодо створення громадських формувань задля підвищення активності населення у боротьбі з корупцією;
   - відсутність ефективного парламентського контролю за діяльністю вищих посадових осіб виконавчої гілки влади, у тому числі керівників правоохоронних органів.
   Економічними чинниками є:
   - несприятливі умови для правомірної діяльності всіх суб'єктів господарювання, особливо малого і середнього бізнесу;
   - непрозорість процесів приватизації, вирішення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>