|
кість осіб, які вчинили подібні викрадення, то картина щодо найбільш криміналізованих галузей буде дещо іншою. У 1999 р. питома вага цих злочинців у сільському господарстві становила 6,1 %, на транспорті - 7,8 %, у торгівлі і громадському харчуванні - 4,9 %, сфері приватизації - 52,6 %, банківської діяльності - 28 %, фінансів - 28,6 %, у митних органах - 64,8 %, судах та інших органах юстиції - 56,9 %.
Простежується зв'язок корупційної злочинності з організованою. У 1990 р. в Україні було виявлено 371 організовану злочинну групу, з яких 6 були корумпованими. У 1993 р. ці показники відповідно складали 621 і 34, у 1995 - 871 і 36, у 1999 - 1166 і 14, у 2000 - 960 і 38, у 2001 -770 і 28. Із виявлених у 1990 р. 1843 злочинів, вчинених організованими злочинними групами, корупційним був 101 злочин, тобто 5,5 %. " 1993 році цей показник становив 2,4 % (відповідно 2794 і 69 злочинів), У 1996 - 3 % (відповідно 6241 і 192 злочини), у 1999 - 2 % (відповідно 45476 і 934 злочини). Однак до цих офіційних цифр треба ставитися скептично, і таку малу кількість корупційних злочинів пояснювати перекручуванням статистичних даних заради прикрашування дійсності.
Викладене вище дає підстави для таких висновків. По-перше, офіційна статистика не висвітлює всієї корупції в Україні через недоліки статистичної звітності та високої латентності даного виду злочинності. Тут слід погодитись з дослідниками (наприклад, М. І. Камликом, Є. В. Невмержицьким), які вважають, що офіційні дані про корупцію відображають лише активність правоохоронних органів у боротьбі з нею, але ні в якому разі не реальний рівень корупційної злочинності. По-друге, існують проблеми із застосуванням антикорупційного законодавства, пов'язані з соціальним статусом корупціонерів. До відповідальності притягуються дрібні чиновники, а "акули" залишаються
|