стосувалася посадових осіб нижчої ланки (керівників структурних підрозділів підприємств, голів чи секретарів сільських рад, спеціалістів установ районного рівня, оперативних уповноважених, слідчих, інспекторів тощо). Це свідчить про те, що офіційна статистика не відображає реальних масштабів хабарництва, оскільки воно має дуже високу латентність. Варто зазначити, що такий стан речей у цій сфері притаманний не лише Україні, а й зарубіжним країнам, насамперед тим, що виникли на теренах колишнього СРСР. За експертними оцінками, з масиву реально існуючого хабарництва офіційно реєструється не більше одного відсотка цих злочинів.
   Зловживання владою або службовим становищем теж мають тенденцію до зростання. Якщо у 1990 р. таких злочинів було зареєстровано 594, то у 1999 - 5789. Це зростання переривалось лише у 1993 p., коли було зареєстровано 638 зловживань владою. Освітній рівень осіб, які вчиняють ці злочини, є найвищим серед усіх посадових злочинців. Так, у 1996 р. частка осіб з вищою або середньою спеціальною освітою серед них становила 81,1 %, у 1999 - 87,7 %. Питома вага осіб, які вчиняють зазначені злочини, є найбільшою серед посадових злочинців. У 1999 р. їх було 29,6 %, тоді як хабарників - 12,1 %, а осіб, що перевищили владу або службові повноваження - 5,1 %.
   Серед тих, хто зловживає владою чи службовим становищем, досить велика частка жінок - близько 40 %.
   Привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем мають найменші, порівняно з вище розглянутими злочинами, темпи зростання. За період з 1990 по 1999 роки вони зросли лише на 28,9 % (у 1990 р. їх зареєстровано 10649, а 1999 - 13724). Найбільш поширений цей вид викрадень у сільському господарстві, вугільній промисловості, торгівлі і на залізничному транспорті. Однак, якщо брати до уваги кількість

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>