ання хабара було засуджено 77, давання хабара - 113, посередництво у хабарництві - 5 осіб. У наступних роках кількість засуджених за ці злочини відповідно становила: у 1995 р. - 209, 62, 11; 1996 р. - 306, 123, 9; 1997 р. - 305, 165, 13; 1998 р. - 351, 153, 4; 1999 р. - 315, 126, 10; 2000 р. - 383, 122, 6 осіб.
   Аналіз наведених даних дає змогу констатувати суттєві розбіжності між кількістю зареєстрованих фактів хабарництва і осіб, засуджених за його вчинення. За виявленими у 1990 р. 420 фактами одержання хабара було засуджено лише 77 осіб, у 1997 р. за 1540 такими фактами - 305 осіб. Ще більш разючою ця різниця є для посередництва у хабарництві, за вчинення якого засуджувалося по кілька осіб на рік.
   В останнє десятиліття спостерігалось зростання групового хабарництва, а в окремі роки відбувалися його "спалахи". Так, якщо у 1990 р. питома вага групового хабарництва становила 19,5 %, то у 1993 р. - 41,5 %, 1994 р. - 39,7 %.
   У характеристиці хабарників відмічаються такі тенденції:
   1) зменшення кількості жінок-хабарників. Якщо у 1990 р. вони становили 42 %, то у 1999 р. - 28,7 %;
   2) підвищення освітнього рівня хабарників. Якщо у 1990 р. 52,9 % хабарників мали вищу або середню спеціальну освіту, то у 1999 р. таких вже було 84 %;
   3) зменшення числа хабарників, які раніше вчиняли злочини. Якщо у 1990 р. такі особи становили 3,2 %, то у 1999 - 1,8 %.
   4) незначні коливання у віці хабарників. Зокрема, зменшилась кількість хабарників у віці 25-29 років (у 1990 р. таких було 15,3 %, 1998 - 11,1 %). Однак збільшилась частка хабарників у віці ЗО років і старші (у 1990 р. таких було 80,8 %, 1998 - 82,4 %). Спостерігається також збільшення числа хабарників, яким виповнилося 60 років. У 1996 р. таких було 3,7 %, 1997 - 4,2 %, 1998 - 5,3 %, 1999 - 6,8 %.
   Переважна більшість викритих фактів хабарництва

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>