овністю не співпадають з жодним іншим видом злочинів. Це цілком стосується й злочинів у сфері службової діяльності (службових злочинів), з якими найчастіше ототожнюють корупційні злочини. Річ у тім, що не всі службові діяння є корупційними (наприклад, службову недбалість, яка вчиняється з необережності). З іншого боку, корупційні злочини не зводяться тільки до службових.
  
   § 2. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності й особи корупціонера
  
   Корупційна злочинність - це сукупність злочинів, які полягають у зловживанні посадовими особами органів державної влади чи місцевого самоврядування наданими їм повноваженнями у власних інтересах або інтересах третіх осіб.
   Кримінологічна характеристика корупційної злочинності ускладнюється низкою моментів. По-перше, відсутністю в нашій державі правового поняття корупційних злочинів. По-друге, неповнотою офіційної статистики, яка фіксує лише окремі показники корупційних діянь. Проте отримати уявлення про стан, структуру, динаміку і географію корупційної злочинності в Україні, виходячи із статистичних даних, все ж таки можна.
   Так, хабарництво становить 0,3-0,5 % від загальної кількості зареєстрованих злочинів. У 1990-2001 роках спостерігалась тенденція до зростання хабарництва. Так, у 1990 р. в Україні було зареєстровано 420 випадків одержання хабара, 55 - посередництва в хабарництві і 524 - давання хабара. У наступних роках ці цифри були такими: у 1995 р. відповідно 1187, 84 і 589; 1996 р. - 1286, 77 і 542; 1997 р. - 1540, 76 і 600; 1998 р. - 1641, 89 і 718; 1999 р. - 1514, 109, 703. У 2001 р. було зареєстровано 1542 випадків одержання хабара і 732 - давання хабара (новий КК України статтю про відповідальність за посередництво в хабарництві не передбачає).
   Кількість засуджених за хабарництво характеризується такими показниками. У 1990 р. за

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>