рупція становить собою сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але спільних за своєю суттю діянь (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етичних норм поведінки посадових осіб, пов'язаних із вчиненням цих діянь. Таке широке розуміння корупції вказує на те, що не всі корупційні прояви є кримінальне караними. Але, звичайно, найбільшу суспільну небезпеку мають корупційні злочини.
   Поняття "корупційний злочин" і "корупційне правопорушення" вжиті у Конвенції про кримінальну відповідальність за корупцію, прийнятій 4 листопада 1998 р. Отже, вони є загальновизнаними у міжнародному праві, що дає підставу для виокремлення такого виду злочинності, як корупційна.
   Корупційним може бути визнано будь-який умисний злочин, що вчиняється посадовою особою органу державної влади чи місцевого самоврядування з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб. Чинний Кримінальний кодекс України передбачає понад ЗО таких злочинів. При цьому частина з них може бути безумовно визнана корупційними, інша - лише за певних умов їх вчинення.
   Безумовно, корупційними є злочини, всі ознаки яких вказують на їх корупційний характер та визначені в законі чи випливають з його змісту. До них належать: одержання хабара; зловживання владою або службовим становищем; привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем; притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови;
   зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем.
   До умовно корупційпих належать злочини, склади яких мають не всі ознаки корупційності,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>