зуміло, що лише в площині соціальних реформ лежить справжня боротьба зі злочинністю, що для її подолання необхідно в першу чергу вплинути на соціальні чинники, не забуваючи, звичайно, про суб'єктивні фактори. Іншими словами, вони намагалися поєднати превентивне значення покарання із загальносоціальною профілактикою злочинів.
  
   § 2. Розвиток вітчизняної кримінології в 20-ті - 30-ті роки XX століття
  
   Для підтвердження або спростування тих чи інших теорій потрібно було створити науково-методичну й організаційну базу для проведення широких кримінологічних досліджень. Такі заклади вже існували на Заході у вигляді приватних шкіл і лабораторій. Прообразом цих установ у Росії була школа, створена Л. М. Толстим у Ясній Поляні. Відомо, що до нього приїжджав Ч. Ломброзо, який знайомився з роботою великого письменника, цікавився його думкою про антропологічну теорію злочинності. Л. М. Толстой не поділяв точку зору ломброзіанців, але добре висловлювався про дослідження, що проводились. "Шукати істину завжди похвально", - казав він.
   У Радянській Росії також створювалися кримінологічні кабінети. У Петрограді, Саратові, Москві та інших містах вони здебільшого займалися вивченням особи злочинців. Так, у Саратовському кабінеті кримінальної антропології і судово-медичної експертизи, створеному у 1922 p., наукова робота велась у трьох напрямах: 1) вивчення злочинця і злочинності; 2) пошук найраціональніших методів перевиховання злочинців; 3) проведення експертиз для судових органів, карного розшуку та адміністрації виправних установ.
   Виникнення Московського кримінологічного кабінету було пов'язано з проведеним у квітні 1923 р. обстеженням виправно-трудових будинків. Матеріали обстеження виявилися настільки цікавими і цінними, що напрошувався висновок про необхідність організації систематичного вивчення особи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>