державної власності та прибутків від тіньового обігу капіталів при мінімальному ризику;
   3) система заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контролю з використанням розвідки і контррозвідки: виявлення планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкуп їх співробітників, проникнення на посади в державні структури;
   4) наявність великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, з метою отримання надприбутків, контролю в своїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальної підтримки членів групи та їхніх родичів, оплати послуг адвокатів тощо;
   5) розмежування сфер впливу - кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створення "чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);
   6) активне поширення членами організованої злочинності кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління.
   У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається як "сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань". Гіпотетичну модель таких угруповань можна уявити у вигляді своєрідної піраміди. В її основі знаходяться "первинні" угруповання квартирних злодіїв, шахраїв, "наперсточників", "кидал", "ломщиків", а також інших осіб, які мають доходи від своєї протиправної діяльності. Над ними розташовуються угруповання, які умовно можна назвати групами забезпечення і безпеки. До групи забезпечення входять особи, які безпосередньо участі у злочинах не беруть. До їх функцій належать:
   - реалізація рішень лідерів;
   - контроль за діяльністю виконавців;
   - розв'язання різного роду конфліктних ситуацій

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>