я тривалих досліджень вони дійшли, як їм здавалося, єдино правильного висновку про те, що причини злочинності не в соціальних умовах, а в самому злочинці, його анатомічних, фізіологічних, психічних і моральних властивостях, отриманих при народженні. Ч. Ломброзо і його соратники вважали, що злочинець - це своєрідний різновид людини, у якому сконцентровані особливі біологічні риси, що ведуть його до злочину. З цього випливало, що злочин є "явище настільки ж природне і необхідне, як народження, смерть, зачаття, психічні хвороби, сумним різновидом яких він часто є".
   У своїй роботі "Злочинна людина" Ч. Ломброзо детально виклав біологічні риси (анатомічні, фізіологічні, психічні) злочинців, показав їхню відмінність від "нормальних людей". Антропологи зазначали, що у світі завжди були і є люди, які від народження приречені бути злочинцями. До них треба застосовувати не міри покарання, а заходи безпеки. Природжений злочинець має бути знищений фізично або бути засуджений на довічне ув'язнення, вислання на незаселені острови тощо.
   Слід зазначити, що Ч. Ломброзо, Е. Феррі і деякі інші автори стояли на детерміністських позиціях, і з часом у їхніх поглядах відбулася еволюція у бік пом'якшення значення біологічних факторів у злочинній поведінці. Згодом були визнані недоліки в теорії фундатора школи. Потім Ч. Ломброзо і сам змінив деякі свої попередні висновки. Він вказував не тільки на біологічні чинники злочинів, а й на соціальні. Говорячи про природженого злочинця, він зазначав, що злочину може і не бути, якщо відсутні "сприятливі обставини". Тому Ч. Ломброзо пропонував боротися не ізольовано з кожним чинником (біологічним, фізичним чи соціальним), а з усією їх сукупністю. Ще чіткіше з цього приводу висловився Е. Феррі. "Ніхто з нас не говорив про фаталізм злочину, ми говоримо тільки про причинний або

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>