1778 р. І. Бентам висловив припущення, що в сфері злочинності повинні спостерігатися стійкі статистичні закономірності, які могли би слугувати своєрідним політичним барометром, за допомогою якого можна було б оцінювати ефективність боротьби зі злочинністю. Так само, як рівень смертності свідчить про фізичне здоров'я суспільства, кримінальна статистика може вказувати на його моральне здоров'я.
   Дослідження статистиків у галузі злочинності проводилися стосовно віку, статі, національності, професії та освіти злочинців, економічних умов їх життя тощо. Центральний висновок, до якого вони дійшли, полягав у тому, що щорічно число всіх злочинів, а також кількість конкретних видів злочинів зберігалися приблизно однаковими. Було також виявлено, що, складаючись з окремих злочинних актів, утворюється щось відмінне від його складових частин - злочинність як соціальне явище.
   Чим же відрізняється злочинність, тобто сукупність злочинів, від кожного окремого злочину? Як цю проблему розв'язували наші попередники? Суть полягає в тому, що якщо кожний окремо взятий злочин міг статися, а міг і не статися, то стосовно сукупності цих актів подібний підхід непридатний. Тут доводиться говорити, що це не тільки могло, а й повинно було трапитися, тобто злочинність загалом є явищем закономірним для певного суспільства. Констатація цього факту неминуче веде до визнання соціальної обумовленості злочинності.
   Такий висновок і зробив А. Кетле. "Суспільство, - писав він, - містить у собі зародок усіх, що мають статися, злочинів, тому що у ньому існують умови, які сприяють їх розвитку; воно, так би мовити, підготов-лює злочин, а злочинець є тільки знаряддям. Отже, будь-який суспільний устрій припускає відоме число і відомий порядок злочинців, які є необхідним наслідком його організації. Це спостереження, що на перший погляд

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>