енні, що деякі райони, провокуючи злочинність своєю незахищеністю, можуть потерпати і через те, що складається враження, ніби їх мешканців нічого не обходить. Різниця між "плануванням середовища" і "управлінням середовищем" незначна, але вона тим не менш важлива. Перший метод застосовується на етапі планування (перед тим, як збудовано жилий квартал). Другий - у вже існуючих кварталах, а також комерційних приміщеннях, де менше можливостей для неформального спостереження. Аргументація методу управління середовищем зводиться до думки: якщо залишити сліди вчиненого злочину, вони спонукатимуть до нових злочинів, особливо таких, як вандалізм, бродяжництво й жебракування, порушення, які можна кваліфікувати як непристойну поведінку. Вільсон і Келінг (1982) називають це > ефектом "розбитих вікон".
   Однак Метьюз (1992) піддає сумніву таке твердження. Він зазначає, що всі прояви непристойної поведінки більше пов'язані зі страхом перед злочинністю, ніж зі злочинністю як такою. Висловлюється думка, що центр міста стає привабливим для молодих людей, які шукають різних розваг. Отже, шумні бари та інші атрибути міста можуть бути як принадою, так і приводом для побоювання. Усе, що можна виявити, - це кореляцію між стурбованістю, викликаною непристойною поведінкою, і страхом стати жертвою злочинів.
   Існують також програми сусідського патруля (СП), основним компонентом яких є активне спостереження. Вважається, що такі програми сприяють покращанню стосунків між громадою і поліцією та опосередковано впливають на рівень злочинності. СП швидко розповсюдились у Великій Британії. Брайт (1991) встановив щорічний показник їх зростання на 15-20 тисяч. Вони охопили понад 4 млн. домогосподарств.
   Спроби оцінити ефективність СП у запобіганні злочинам дали неоднозначні результати. Виявилось, що ці програми у США кращі, ніж

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>