авопорушників, має лише короткочасний успіх.
   Заходи попередження базуються на тому, що, контролюючи своє оточення під час повсякденної діяльності, люди можуть підвищити свою захищеність від злочинів. Цю ідею висловлювали Якобс (1962) і Ньюман (1976). Беннет і Райт (1984), які проводили інтерв'ю із засудженими квартирними злодіями, виявили, що третина опитаних відмовилась би від вчинення злочинів через присутність сусідів. Третина повідомила, що вони не грабували б приміщень, які перебувають під наглядом, а ще третина - взагалі полишила б злочинні плани за таких обставин.
   Існує переконаність у тому, що контроль сприяє профілактиці злочинів. Так, Ньюман стверджує, що певним поясненням злочинності в містах може бути нездатність громадян згуртуватися у справі перешкоджання діям злочинців. Автор пропонує реструктурувати житлові райони, аби вони стали більш контрольованими - не поліцією, а людьми, які там мешкають. Ньюман вважає, що державні житлові квартали найбільш уразливі завдяки недолікам громадського контролю за злочинністю. Безпечнішим може бути район, розташований в середині більшої округи, позбавленої злочинності, тобто який відгороджений від зовнішнього світу своєрідним ровом.
   У Хартфорді (штат Коннектикут, США) вивчався район, у рамках якого проводилося посилене патрулювання громадян та удосконалення дизайну. Завдяки цьому вдалося досягти певного зниження квартирних пограбувань, але контрольне дослідження (Фавлерф і Мангоні, 1982) показало, що вплив таких заходів на злочинність був короткотривалим. Мері (1981) гадає, що переваги "захищеного середовища" в основному залежать від мешканців, які повідомляють про незнайомців або дізнаються про мету їх перебування на даній території.
   Заходи профілактики, які підпадають під загальну назву "управління середовищем", базуються на припущенні,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>