персоналу, фінансування реалізації превентивних заходів. Відрізняє їх істотний акцент на ранню профілактику. Комплексний характер програм передбачає залучення органів освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та благодійних організацій до цієї роботи. У її здійсненні також беруть участь поліція, органи юстиції, місцевого самоврядування, представники наукових кіл, громадські формування.
   Нерідко в цих програмах передбачається система заходів, які належать до сфери кримінального, процесуального і пенітенціарного права. Тому характерною рисою боротьби зі злочинністю в Америці є прагнення до централізованого планування і координації даної діяльності, створення для цього спеціальних органів і наділення їх досить широкими повноваженнями1.
   У підсумку варто зазначити, що вивчення законодавства і практики боротьби зі злочинністю у розвинутих країнах та творче запозичення їх позитивного досвіду є нагальною потребою для України, яка прагне стати повноправним учасником Європейського Союзу і світової спільноти.
  
   § 2. Проблеми профілактики злочинів у Великій Британії
  
   Наприкінці XIX ст. нова позитивістська теорія в кримінології піддала критиці класичне припущення, що злочинці діють з власної волі і що вони не припинятимуть злочинних дій незалежно від перешкод, створених на їхньому шляху. Фізичні перешкоди можуть захистити конкретні об'єкти, але на макрорівні матимуть невеликий вплив на загальний рівень злочинності; отже, і збитки, пов'язані зі злочинністю, залишаться в основному незмінними. Дослідження показали, що позитивістські програми, спрямовані на "лікування" порушників та корекцію їхньої поведінки, не були успішними. Такі кримінологи, як Д. Матца (1964), висловлювали думку про те, що злочинці можуть заохочуватися суспільством, яке поціновує і навіть схвалює їхні дії. Невдачі в корекції

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>