ак само як не тотожні божественна мораль і природна чеснота. "Злочин, - говорив він, - не порок, що випливає зі злої волі злочинця, а продукт соціального середовища". Цим він переносив вину з особи, яка вчинила злочин, на суспільний лад.
   Ч. Беккаріа обстоював гармонію суспільних і особистих інтересів громадян. Він категорично виступав проти застосування страти й особливо проти катувань для встановлення співучасників злочину. "Вони не потрібні і не корисні". Він був переконливим противником помсти. В міру розвитку культури і просвітництва суворість покарання буде послаблюватися. "Не жорстокість покарань, а неминучість їх накладає міцні шори на злочин. Інакше або закон позбавляється загальної поваги, або ж саме поняття про честь і моральність послаблюється. Покарання безсилі. Треба попереджати злочини, а існуючу страту замінити позбавленням волі, поєднаним з працею".
   Вольтер (1694-1778) пропонував провести реформу кримінального судочинства і скасувати формальні докази. Висловлювався за ті року практику допуску до процесу захисту, був противником інквізиції і катувань, виступав проти безправ'я і свавілля.
   Вольтер категорично вимагав скасування покарань за єресі, богохульство, чаклунство, виступав за принцип Індивідуалізації покарання. Головне в правосудді - це суспільна користь, тобто покарання повинні бути справедливими. Вольтер багато в чому продовжив справу Монтеск'є і Беккаріа. Але, на відміну від них, він не лише висував ідеї, а й самовіддано боровся за впровадження їх у життя.
   Класична школа в кримінальному праві розвивалася і в Росії такими вченими, як М. О. Неклюдов, М. В. Духовский, І. Я. Фойницкий, а пізніше А. А. Піонтковский, М. М. Гернет, М. М. Полянський, В. В. Єсипов та ін. Всі вони боролися за введення політичних елементів у науку кримінального права і навіть за виокремлення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>