оку ефективність плану, є контроль за його виконанням. Це особливо стосується діяльності, спрямованої на боротьбу з таким складним і багатогранним явищем, як злочинність.
   Планування тісно пов'язане з кримінологічним прогнозуванням. Щодо їх співвідношення у науковій літературі існують різні погляди. Одні автори стверджують, що прогнозування - це процес, який передує плануванню. Інші вважають, що це етап, наступний за плануванням, який охоплює перспективи, що не піддаються плануванню. Треті уявляють прогнозування як передбачення некерованих процесів природи і суспільства, а планування - як засіб регулювання керованих процесів.
   Основним змістом планування є визначення засобів та способів досягнення поставлених цілей, раціональне використання ресурсів при мінімумі затраченого часу. Головна різниця між прогнозуванням і плануванням полягає у тому, що в першому випадку виявляється зв'язок сучасного з майбутнім, фактичного стану злочинності з її станом у перспективі. При плануванні ж вирішується інше питання - як треба діяти, щоб досягти бажаного результату в майбутньому.
   Кримінологічне планування можливе за певних умов, а саме:
   - наявності конкретної кінцевої мети, щоб процес планування не перетворився у безладні дії;
   - визначеності у часі, в межах якого ця мета має бути досягнута;
   - визначеності у засобах, які використовуватимуться для реалізації поставлених завдань;
   - кінцева мета не повинна бути жорстко прив'язана до засобів її здійснення.
   У науковій літературі можна зустріти твердження про те, що планування одночасно означає і передбачення. На нашу думку, такий погляд є надто категоричним. План - це не просто передбачення майбутнього, а й директива для практичної діяльності. Прогноз вказує на те, що може статися з тим чи Іншим ступенем імовірності в майбутньому, план - що треба робити.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>