собів боротьби зі злочинністю на певній території чи сфері суспільного життя. Основне його завдання в тому, щоб об'єднати різних суб'єктів профілактики злочинів і спрямувати їх зусилля в єдине русло цілеспрямованої діяльності. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики злочинів на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р.
   Кримінологічне планування ґрунтується на таких принципах:
   - наукової обґрунтованості, який полягає в тому, що планування повинно здійснюватися на основі наукового аналізу об'єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому мають бути науково обґрунтовані: завдання органу, що реалізує план, його ресурсне забезпечення, передбачення майбутньої ситуації, в якій йому доведеться діяти;
   - законності, який передбачає розробку планів відповідно до чинного законодавства;
   - актуальності, який означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрями профілактичної діяльності;
   - реальності, який вимагає врахування об'єктивних можливостей суб'єктів профілактики;
   - конкретності, який передбачає однозначність змісту запланованих заходів, термінів їх виконання, суб'єктів реалізації та контролю;
   - несуперечливості, який означає узгодження в межах плану всіх його складових частин, аби вони не суперечили один одному;
   - субординації, який полягає у підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб'єктів профілактики вищим;
   - інформативності, який розглядається у двох аспектах. Згідно з першим цей принцип означає складання плану на підставі повної й достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту план повинен розроблятися таким чином, щоб при якомога меншому обсязі знакового масиву містити якнайбільше необхідної інформації.
   Названі принципи покликані впорядковувати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>