про цю особу, і кримінолог мав можливість вивчити цей матеріал, зменшуючи затрати часу на збір інформації про неї. І головне, особа злочинця становить суспільну небезпеку і тому вимагає особливої уваги в плані профілактичного впливу. Ці обставини дають ключ для розуміння факторів, що ускладнюють загальну індивідуальну профілактику злочинів. Річ у тому, що держава не має ресурсів для індивідуальної профілактичної роботи з кожним членом суспільства, та в цьому й немає потреби. Отже, виникає необхідність виявлення тих осіб, які схильні до вчинення злочинів. Вирішення цього завдання і покладено на прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.
   На сьогоднішній день кримінологія озброїла фахівців значною кількістю методик індивідуального кримінологічного прогнозування. Залежно від кінцевої мети, об'єкта, суб'єкта, терміна прогнозування ці методики можна класифікувати. На наш погляд, досить ефективними є методики, створені колективом українських вчених на чолі з А. П. Закалюком. Тому подальші теоретичні положення індивідуального кримінологічного прогнозування розглядатимуться на основі його монографії "Прогнозирование й предупреждение индивидуального преступного поведения" (М., 1986).
   На думку А. П. Закалюка, методика індивідуального кримінологічного прогнозування має складатися з чотирьох частин, забезпечуючи послідовне вирішення таких завдань:
   - вивчення сучасного і минулого характеру поведінки особи й чинників, що її обумовлюють, середовища та ситуації, їх ознак, закономірностей формування, розвитку та проявів (здійснюється, як правило, шляхом застосування соціологічних методів і має назву "методика ретроспекції");
   - виявлення серед ознак, вказаних в п. 1, тих із них, які мають прогностичне значення; встановлення їх якісної ролі та кількісних показників, у тому числі в системі показників,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>