з отриманих даних тощо.
   Нерідко до досліджень за аналітичним планом висуваються претензії через те, що вони не розкривають причинно-наслідкових зв'язків або ^дають тривіальні результати, тобто такі, що давно відомі. Однак те, що є звичним на рівні здорового глузду, ще не є науковою істиною. Вчений мусить обережно поводитися з "очевидними" фактами. Дослідження за аналітичним планом допомагає упорядкувати здавалося б відомі факти, встановити певні співвідношення між ними. Воно закінчується класифікацією емпіричних даних, що відносяться до структури об'єкта дослідження.
   Експериментальний план кримінологічного дослідження застосовується тоді, коли знання про об'єкт дозволяють сформулювати пояснювальну гіпотезу. Мета цього плану - встановити причинно-наслідкові зв'язки в об'єкті, розкрити не лише структуру, а й чинники, що зумовлюють його функціонування та розвиток. Фактично аналітичний план завжди містить у собі елементи експериментального: явно або неявно кримінолог прагне розробити класифікаційні і структурно-функціональні гіпотези, спираючись хоч би на приблизні уявлення про деякі причинно-наслідкові зв'язки об'єктів, що вивчаються. Після завершення роботи за аналітичним планом виникають чіткіші й ясніші пояснювальні гіпотези. І тут відкривається можливість не лише зафіксувати наявність зв'язків, а й визначити їх характер.
   У реальному житті рідко буває так, щоб один з названих типів плану існував у чистому вигляді. Часто в одному дослідженні поєднуються всі три типи, починаючи з розвідувального, далі йде висунення описових гіпотез і здійснення аналітичного плану, а потім настає з'ясування причин-но-наслідкових зв'язків шляхом реалізації експериментального плану.
   Вибір методів збору, обробки й аналізу кримінологічної інформації визначається завданнями дослідження, специфікою його об'єкта,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>