нь, причому в них, як правило, поєднується практичний аспект з науковим. Отже, вирішити наукову проблему - означає отримати нове знання або створити теоретичну модель (концептуальну схему), що пояснює те або інше явище. На основі цього знання виробляються рекомендації для практичної діяльності.
   Проміжною ланкою між проблемою і теоретичною моделлю є гіпотеза. Вона керує діями кримінолога протягом усього дослідження. Важливо уникати небезпеки постановки уявних проблем, тобто таких, що не відображають реальну кримінологічну ситуацію або давно вирішені. Для цього потрібно володіти широким науковим кругозором і глибоким знанням практики боротьби зі злочинністю. Не завжди вдається чітко сформулювати наукову проблему на початку складання програми дослідження. У цьому випадку вона намічається лише в загальних рисах, а при розробці інших частин програми - уточнюється.
   Розв'язання наукової проблеми має бути спрямоване на досягнення тих чи інших цілей, серед яких глобальною є підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Виходячи з цього і ставляться конкретні завдання перед кожним дослідженням.
   Кожне кримінологічне дослідження повинно бути належним чином підготовлено і організовано. Існує три варіанти організаційно-технічного плану дослідження: розвідувальний, аналітичний і експериментальний.
   Розвідувальний план кримінологічного дослідження застосовується тоді, коли немає чіткого уявлення про проблему або об'єкт дослідження. Мета плану - формулювання проблеми. У тій галузі дослідження, де ще мало відповідної наукової літератури або її зовсім немає, дослідження починається із загальної розвідки. Розвідка дозволяє детальніше і чіткіше сформулювати проблему, вибрати набір дослідницьких засобів і методів дослідження, визначити порядок їх застосування та черговість завдань, що підлягають вирішенню.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>