;
   - правильне загальне та статеве виховання, формування культури міжособистого спілкування;
   - прищеплення дитині навичок поведінки в нестандартних, в тому числі віктимологічних, ситуаціях;
   - закладення основ правових знань.
   Шкода, що нашому пересічному громадянинові властива низька правова культура. Тому важлива роль у підвищенні віктимологічної грамотності населення належить правоохоронним органам і, передусім, працівникам міліції. Але їхні можливості в цій сфері обмежені. Хоч органи внутрішніх справ мають у своєму розпорядженні багатий статистичний матеріал та достатній кадровий потенціал для розробки науково обґрунтованих рекомендацій, але вони, на жаль, не завжди можуть довести їх до широкого загалу. Тому для реалізації цього завдання потрібно налагодити активну агітаційно-роз'яснювальну роботу. Основними питаннями, що визначають її зміст, є:
   - виявлення стандартних віктимологічних ситуацій;
   - розробка пропозицій, як їх уникнути;
   - вироблення лінії поведінки підлітка, коли він потрапить у віктимологічну ситуацію.
   У цьому плані вже існує певний досвід. Спеціалісти дослідили такі стандартні віктимологічні ситуації з участю неповнолітніх: дитина одна вдома; дитина одна на вулиці; дитина загубилася; дитина піддається насильству; дитина стикається з маніяком; дитина в чужому автомобілі; дитина, захоплена в заручники.
   Віктимологічна профілактика серед неповнолітніх може здійснюватися шляхом реалізації таких заходів:
   - пропаганда правових знань через ознайомлення читацької та глядацької аудиторії з основними правами і обов'язками громадян, роз'яснення кримінально-правових понять (крайня необхідність, необхідна оборона, затримання злочинця) тощо;
   - привернення уваги до питань, пов'язаних із винністю самого потерпілого, тобто такої поведінки жертви, коли вона створює умови, що сприяють

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>