оводилося, після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і судді, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді.
   Зауважимо, що законодавство деяких країн передбачає обов'язкову участь потерпілих і врахування їхньої думки при розгляді таких питань, як умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання, про передачу на поруки (у стадії досудового слідства) або закриття справ з інших підстав. Тому було б доцільним запровадити обов'язкове складання протоколу про оголошення потерпілому чи заявникові про закриття справи або відмову в її порушенні. В цих протоколах має зазначатися про роз'яснення прав, передбачених статтями 236-2366 КПК України.
   На сьогоднішній день навіть менш вразливі верстви людей, які виступають як потерпілі, слабо захищені. Слідчі продовжують хибну практику, сповіщаючи обвинувачуваного, його родичів про місце проживання потерпілих, пропонують домовлятися між собою. За таких обставин не може бути й мови про належний захист потерпілих.
   Велике значення має відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Відповідно до ст. 28 КПК України особа, якій злочином заподіяно матеріальну шкоду, може пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії. Згідно зі ст. 50 КПК України про визнання особи цивільним позивачем слідчий виносить постанову, а суд - ухвалу. Оскільки у вказаних нормах не були передбачені аналогічні права для потерпілих у разі заподіяння їм моральної шкоди, в проекті КПК . України цю прогалину усунуто.
   ТІ Те не існує сталої практики щодо розмірів моральної шкоди від злочину. Суди приймають різноманітні рішення при майже однакових обставинах.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>