ою. Як наслідок, до цього часу нема повного обліку потерпілих, а тому не вивчаються їх соціально-демографічні, соціально-рольові, морально-психологічні, психічні та правові характеристики, роль у генезисі злочинної поведінки, розмір заподіяних їм збитків тощо. Заходи віктимологічної профілактики часто мають фрагментарний характер, а особа потерпілого розглядається лише як джерело інформації про злочин і злочинця та як сторона кримінального процесу.
   Разом з тим у зарубіжних країнах з кінця 40-х років XX ст., послідовно втілюється ідея захисту жертв злочинів від протиправних дій злочинців та свавілля державних чиновників. Бенджамін Мендельсон, Ганс фон Гентіг, Генрі Елленбергер у той час започаткували дослідження механізму злочинної поведінки з урахуванням віктимологічних аспектів. Вони сформулювали новий науковий напрямок - віктимологію, як систему знань про жертву злочину.
   Виникненню віктимології сприяли такі обставини:
   а) соціальні та політичні зміни, які відбулися після Другої світової війни;
   б) руйнування традиційних інститутів соціальної солідарності в результаті урбанізації та міграції;
   в) зміна ролі сім'ї у суспільстві;
   г) зростання безробіття (як легального, так і прихованого);
   д) зменшення гарантованих законом можливостей особи для компенсації шкоди від злочинних посягань;
   е) обмеженість традиційних моделей профілактики злочинів, спрямованих виключно на нейтралізацію кримінальної активності злочинців.
   Остання обставина спонукала правоохоронні органи якомога активніше використовувати можливості віктимологічної профілактики, головною метою якої є зниження ризику стати жертвою злочину. До цієї діяльності активно залучаються громадські організації, асоціації, різні спілки й комітети, клуби потерпілих тощо. Наприклад, у ФРН - це широко відоме громадське об'єднання "Біле кільце",

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>