зує як стан і динаміку злочинності в цілому, так і окремих її видів, предметніше з'ясувати чинники злочинності та розробити заходи боротьби з нею.
   2. Статистичні методи (масового спостереження, групування, узагальнених показників) дозволяють дослідити масив злочинів і за допомогою отриманих показників встановити закономірності, і взаємозалежності їх розвитку, перейти від випадкового й одиничного до стійкого і закономірного, побачити якісні ознаки явища, що досліджується.
   3. Історика-порівняльний метод допомагає вивчити тенденції розвитку злочинності, зміни її стану і структури за той чи інший період, без чого неможливо розробити ефективні заходи протидії їй.
   4. Психологічні методи (наприклад, соціометрії, тестування) слугують для вивчення співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в поведінці злочинця, процесу формування антисоціальних властивостей особи, виникнення злочинного наміру, мотивації злочинів тощо.
   5. Метод системного аналізу дає змогу розглядати злочинність як феномен, для якого характерні певні зв'язки між складовими елементами, з одного боку, а з другого - між злочинністю та іншими соціальними явищами і процесами, які впливають на неї.
   Кожний метод передбачає певну процедуру, вибір якої залежить від програми, цілей і завдань дослідження. Як правило, кримінологічні пошуки проводяться з поєднанням кількох методів, що значно розширює їх базу і підвищує результативність.
  
   § 3. Місце кримінології у системі інших наук
   Для розкриття суті кримінології важливо визначити не лише її предмет, методологію і методику, а й місце у системі наук. Кримінологія відрізняється від усіх інших юридичних наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на стику філософії, політології, соціології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>