ими формуваннями розробляють і затверджують комплексні плани профілактики злочинів;
   - заслуховують керівників правоохоронних органів та громадських формувань з питань зміцнення законності і правопорядку;
   - приймають рішення про створення нових суб'єктів профілактики;
   - безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у справах неповнолітніх тощо) проводять профілактичну роботу, використовуючи при цьому як метод переконання, так і примусу.
   Гарантією успіху попереджувальної діяльності є активна участь у ній громадських організацій, трудових колективів і громадян. Це одна з важливих запорук розбудови правової держави, розвитку демократії та створення громадянського суспільства. Діяльність названих суб'єктів, у розрізі проблеми, що обговорюється, здійснюється у таких формах:
   а) обговорення питань профілактики злочинів у трудових колективах; участь у перспективному і поточному плануванні попереджувальної діяльності з закріпленням її завдань у колективних договорах; взаємодія з правоохоронними органами, що передбачено у нормативних і методичних документах;
   б) застосування заходів громадського впливу щодо осіб з асоціальною спрямованістю, щоб не допустити їх подальшої деградації і забезпечити корекцію поведінки;
   в) індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах трудового колективу, призначення куратора, наставника тощо;
   г) запровадження громадського контролю за дотриманням правових норм у сфері побуту, довкілля, боротьби з пияцтвом, наркоманією тощо;
   д) проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях з метою зміцнення правопорядку.
   Практика виробила й організаційні форми участі громадськості у попередженні злочинів. Це громадські пункти охорони порядку, ради профілактики в трудових колективах, добровільних народних дружинах (ДНД), робітничі загони допомоги

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>