вчинення злочину. Заходи контролю спрямовані на перевірку ефективності застосування заходів впливу і, залежно від цього, мають визнати їх достатніми або намітити додаткові заходи профілактики.
   Заходи індивідуальної профілактики можна також розділити на заходи переконання, примусу і допомоги.
   Як уже зазначалося, індивідуальна профілактика спрямована не лише на окрему людину, яка може вчинити злочин, а й на її мікросередовище. Досягти вирішення другого завдання можна різними засобами. Це можуть бути заходи, спрямовані на те, щоб змінити характер впливу мікросередовища на особу або радикально змінити саме це середовище (скажімо, перевести особу у здоровий колектив). Вибір заходів залежить від ступеня антисоціальності мікросередовища, можливостей його перебудови у бажаному напрямку, інтенсивності впливу на особу та інших обставин. Але у будь-якому разі ефективність індивідуальної профілактики залежить від своєчасності застосування превентивних заходів на якомога ранніх стадіях соціальної запущеності особи, коли вона ще тільки вчиняє аморальні поступки і правопорушення, що не мають злочинного характеру.
   Не випадково у кримінології виділяють в окремий підвид так звану ранню профілактику злочинів. За визначенням А. Й. Міллера, під нею
   треба розуміти спеціальну діяльність щодо виправлення і перевиховання особи, чия поведінка відхиляється від моральних та правових норм, але ще не стала злочинною, що передбачає як корекцію відносно слабких деформацій у структурі особи, так і усунення (нейтралізацію) діючих на неї криміногенних факторів мікросередовища, з тим, щоб усунути саму можливість вчинення даною особою злочину.
   Наведене свідчить, що з трьох видів антисуспільної поведінки (аморальної, протиправної і злочинної) об'єктом ранньої профілактики виступають тільки перші два види, тобто дозлочинні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>