озділити на: організаційні, економічні, правові, моральні, технічні (підбір і розстановка кадрів, ефективне використання патрульно-постової служби, удосконалення бухгалтерського обліку, використання сучасних обчислювальних пристроїв, сигналізації тощо);
   5) за ступенем правового урегулювання - на заходи правового і не-правового характеру. Наприклад, заходи, що здійснюються у межах кримінально-процесуальної діяльності або загального нагляду прокуратури,
   є правовими, а у сфері господарської чи культурно-виховної діяльності - неправовими.
   Зазначимо, що у науковій літературі наводяться й інші класифікації. Кожна з них має свої переваги і недоліки, однак узяті разом вони дозволяють отримати краще уявлення про загальну профілактику злочинів.
   Заходи індивідуальної профілактики завжди спрямовані на конкретного члена суспільства чи певну групу осіб, тобто включають у себе відповідну роботу з людьми. Тому вони підкоряються всім основним закономірностям, властивим міжособистісним стосункам. Виходячи з цього, до заходів індивідуальної профілактики злочинів висуваються певні вимоги: вони мають бути обґрунтованими, позбавленими будь-яких проявів формалізму, послідовними і безперервними, побудованими на прогнозуванні поведінки профілактованої особи з урахуванням її індивідуальних особливостей.
   Заходи індивідуальної профілактики залежно від завдань, на вирішення яких вони спрямовані, можна поділити на три групи: інформаційні; заходи впливу; заходи контролю. До інформаційних належать заходи, що спрямовані на виявлення осіб, котрі потребують профілактичного впливу, а також на збирання необхідних відомостей про них, щоб правильно побудувати роботу з ними.
   Заходи впливу становлять ядро індивідуальної профілактики. Саме вони покликані забезпечити усунення дефектів соціалізації особи і тим самим уберегти її

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>