та впливу і межами, заданими системою.
   Тому органи, організації та особи, які не володіють хоча б однією з названих ознак, не можуть вважатися суб'єктами профілактики злочинів.
   Різноманітність суб'єктів, що відрізняються за характером, масштабами, формами і методами діяльності - одна з суттєвих особливостей профілактики злочинів. До її суб'єктів належать: відповідні державні органи та установи, громадські організації і формування, посадові особи й інші працівники - представники цих органів, установ, організацій і формувань, а також окремі громадяни.
   Суб'єктів профілактики можна також поділити на такі групи:
   а) органи та організації, які керують, спрямовують, координують попереджувальну діяльність (органи державної влади і управління);
   б) органи та організації, які безпосередньо здійснюють профілактичні заходи (МВС, СБУ, прокуратура, суд, спеціально створені громадські формування);
   в) суб'єкти, у функції яких частково входить здійснення запобіжних заходів - заклади освіти, охорони здоров'я, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо.
   Класифікуючи суб'єктів профілактики, потрібно враховувати, що, по-перше, всі вони відрізняються один від одного, але функціонують у взаємозв'язку, тим паче, що існує їх своєрідна ієрархія; по-друге, кожний суб'єкт наділений своїми повноваженнями (є носієм певних прав і обов'язків).
   У кримінологічній літературі виділяють також загальні суб'єкти профілактики, для яких ця діяльність не є головною, і спеціальні суб'єкти, для яких попередження злочинів є головною або однією з визначальних функцій. Остання група суб'єктів - найбільш активна ланка у боротьбі зі злочинністю, оскільки перебуває на її передньому краї, володіючи спеціальними повноваженнями і засобами. Це - органи внутрішніх справ, податкова міліція, служба безпеки, прокуратура, суди, митна

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>