йснюється у суспільстві в цілому;
   2) профілактика у соціальних групах і колективах;
   3) індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).
   Виокремлюють також четвертий рівень - профілактику злочинів на регіональному або галузевому рівні.
   Розглядаючи структуру профілактики злочинів під кутом зору конкретної спрямованості превентивних заходів, можна виділити два види цієї діяльності. До першого з них - загальної профілактики - належать заходи, мета яких полягає у створенні об'єктивних умов, що виключають або утруднюють вчинення злочинів. Другий вид - індивідуальну профілактику - становлять заходи, спрямовані на недопущення злочинної поведінки з боку конкретної особи.
   Складнішу будову структури попереджувальної діяльності дає Г. А. Аванесов. Він поділяє профілактику злочинів на загальну, спеціальну та індивідуальну, а також на моральну, кримінально-правову, кримінологічну і спеціальну. Зазначимо, що поділ профілактики на два види - загальну та індивідуальну - міцно закріпився у діяльності органів внутрішніх справ.
   Під загальною профілактикою злочинів треба розуміти діяльність щодо виявлення детермінант злочинності, а також розробку і здійснення заходів, спрямованих на їх усунення чи нейтралізацію. Така діяльність здійснюється державними органами й громадськими організаціями і зачіпає інтереси всіх членів суспільства.
   Разом з тим, детермінанти злочинів, до якої б сфери соціальної дійсності вони не належали, діють лише опосередковано - через особу, схильну до злочинної поведінки. З урахуванням цього попереджувальний вплив має здійснюватися не тільки на зовнішні (стосовно особи) фактори, а й на саму особу. Сукупність взаємопов'язаних виховних та примусових заходів впливу на особу з метою недопущення вчинення нею злочину і становить індивідуальну профілактику злочинів. Виділяючи індивідуальну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>