ного, соціального й біологічного, необхідного і випадкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні тощо. Історичний метод орієнтує дослідника на потребу розглядати злочинність та інші кримінологічні явища у порівняльно-історичному аспекті - у розвитку й зміні їх соціальних зв'язків та обумовленостей, застерігає від суб'єктивізму і однобічного підходу, забезпечує системність дослідження. Проте хибною є думка, що лише на підставі філософських категорій можна пояснити всі явища і протиріччя, з якими стикається кримінологія. Завдання будь-якого кримінологічного дослідження полягає в тому, щоб за допомогою законів і категорій діалектики обрати такі методи, які б дали можливість розкрити суть явища, встановити закономірності його розвитку, історичні форми прояву.
   Діалектика лежить в основі методології будь-якої науки, оскільки становить засади теорії пізнання. Філософи глибоко проникли в розуміння того, яким шляхом розвивається наукове пізнання, які найважливіші закономірності його руху від зовнішніх - сторін явищ, що вивчаються, до їх внутрішньої суті. Завдання науки в тому, щоб видимий у явищі рух звести до дійсного внутрішнього руху, бо якби форма прояву і суть речей збігалися, то наука була б зайвою.
   Зазначимо, що наукове пізнання проходить три фази: від вивчення початкового цілого, тобто розвитку предмета у всій його складності, як безпосередньо даного, через розгляд різних аспектів предмета шляхом створення відповідних абстракцій до їх зв'язку між собою для відтворення початкового предмета в його цілісності й конкретності. Неможливо пізнати ціле інакше, як спочатку розкласти його на окремі елементи, з'ясувати їх функції та взаємозв'язки, що в свою чергу обумовлені функціонуванням системи в цілому. В цьому суть

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>