льної активності. До того ж показник увесь час підвищується: 19 - у 1988 р. та 29,8 - у 1999 р. Смертність серед чоловіків від самогубств у 3 рази вища, ніж серед жінок. Найбільший відсоток самогубств припадає на людей похилого віку. Серед чоловіків, яким виповнилося 70 років, добровільно йдуть із життя 72,3 на 100 тис. населення.
   Які ж чинники спонукають людину на добровільну смерть? Відповідь може бути такою: самогубство у всіх випадках є проявом складної взаємодії суїцидальних якостей особи і соціального середовища. Це положення стало домінуючим у сучасній суїцидології. З-поміж її концепцій найбільшого поширення набула теорія соціально-психологічної дезадаптації.
   Дезадаптація - це непристосованість, конфлікт особи з соціальним середовищем. Він може бути зовнішнім або внутрішнім. Конфлікт, який перейшов поріг дезадаптації, називається кризою або кризовою ситуацією. Об'єктивно дезадаптація проявляється у невідповідності поведінки особи її соціальній ролі та ситуації, що виливається у компенсаторні форми поведінки. Суб'єктивно - це широка гама психоемоційних переживань. При перевищенні порогу дезадаптації відбувається неадекватна реакція особи. Несподіваний суїцид на фоні, здавалося б, зовнішнього благополуччя може стати одним з її проявів. Такий підхід дає можливість охарактеризувати суїцид і споріднені з ним форми аутоагресивної поведінки як крайній вияв соціально-психологічної дезадаптації індивіда. Суїцид можна трактувати як неадекватну форму реагування на зовнішні обставини, спосіб "виходу з гри" при неможливості переходу на новий рівень адаптації. Поняття дезадаптації логічно об'єднує багато різних мотивів суїцидальної поведінки і дозволяє уникнути недоліків якогось однолінійного підходу.
   Існує універсальний як для норми, так і патології механізм суїциду (див. рис. 1):
  
  
   Рис. 1.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>