і висновки і узагальнення. Врешті-решт, це потрібно для прийняття рішень щодо забезпечення особистої безпеки потенційних жертв злочинів.
   Як уже зазначалося, в основу поняття жертви злочину можна покласти визначення потерпілого, яке дано в ч. 1 ст. 49 КПК України, але цим не можна обмежуватися. Треба розкрити поняття жертви у віктимологічному плані, що, в свою чергу, дасть змогу перейти до класифікації і типології потерпілих як суб'єктів не тільки правових, а й інших суспільних відносин. Це потрібно ще й тому, що питання про віктимологічне поняття потерпілого постійно дискутується в спеціальній зарубіжній та вітчизняній літературі. Гентіг, наприклад, у якості жертви вважав таку особу, яка об'єктивно зазнала порушення якого-небудь права, захищеного законом, і яка сприймає таке порушення з невдоволенням або стражданням. Він зазначав, що можуть бути також колективні й абстрактні жертви: ок- . ремі соціальні групи, суспільство в цілому, держава, правопорядок тощо.
   Автор однієї з перших іноземних дисертацій з віктимології Паащ писав, що жертвою, з точки зору кримінальних наук, є така фізична чи юридична особа, у якої порушено будь-яке право, що користується захистом держави. Відомий теоретик віктимології П. С. Дагель визначає це поняття так: "Жертвою є той, хто піддається такому незаконному нанесенню шкоди з боку співгромадян, що правова система реагує проти порушника, який виступає в якості "віктимізатора".
   В. Я. Рибальська пропонує своє визначення поняття потерпілого. Ним є фізична особа, якій в результаті злочинного посягання спричинено фізичну, моральну або матеріальну шкоду, визнані такими обвинувачувальним вироком, що вступив у законну силу. Це поняття ширше, ніж у кримінально-процесуальному законодавстві. В останньому випадку за межами віктимологічних досліджень опинилися б потерпілі від

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>