ій поведінці окремих осіб.
   З цих завдань випливають такі функції кримінології:
   а) описова. Кримінологія виявляє і фіксує певні факти соціальної дійсності, пов'язані зі злочинністю, відображає їх властивості і ознаки, дає їх науковий опис;
   б) пояснювальна. Розкриваючи на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об'єктів, кримінологія дає їм наукове пояснення;
   в) прогностична. Вивчаючи закономірності розвитку кримінологічне значимих процесів та явищ, кримінологія прогнозує їх майбутній стан;
   г) практично-перетворювальна. Кримінологічні пояснення і прогнозування так чи інакше підпорядковані інтересам наукового управління соціальними процесами, пов'язаними з протидією злочинності. Тому боротьба зі злочинністю ніби фокусує всі інші проблеми кримінології. У цьому полягає практично-перетворювальна функція науки, оскільки кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони слугують для суб'єктів профілактики злочинів керівництвом до дій.
  
   § 2. Методологія та методи кримінології
   Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази. Загальновизнаним є положення, що метод визначається предметом і завданнями дослідження. Разом з тим багато залежить не лише від предмета, а й від його розуміння, тобто від теорії предмета. Тому не випадково, що кожній теорії властивий свій метод, що метод - це не лише спосіб дослідження, а й теорія. Наприклад, залежно від розуміння суті і структури особи злочинця, детерміністської природи злочинної поведінки, вирішальною мірою визначається методологія дослідження.
   Глибоко й достовірно пізнати соціальні явища дозволяють діалектичний та історичний підходи. Вони сприяють правильному вирішенню таких важливих для кримінології проблем, як співвідношення буття і свідомості, фізичного і духовного,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>