алежить від того, чи обирає людина найбільш оптимальний варіант поведінки, аби не створювати віктимогенну ситуацію.
   Вина потерпілого. Вина - це не тільки юридичне поняття, а й соціально-психологічна категорія, яка має моральне значення. Завдання віктимології - розробити критерії вини потерпілого у співвідношенні з провиною особи, яка вчинила злочин, у межах їх спільної відповідальності перед суспільством, іншими громадянами та самим собою. Віктимологію цікавить також проблема правомірності опору злочинним посяганням, включаючи самозахист, самодопомогу і самоконтроль. Характер протидії злочинцю показує, якою мірою і яким способом потерпілий чинив йому опір.
   Відшкодування шкоди, завданої потерпілому. Суть проблеми полягає у тому, які оптимальні форми участі держави, суспільства, самого злочинця у процесі ліквідації чи пом'якшенні наслідків злочину для його жертви. Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми може бути створення спеціального компенсаційного фонду в системі страхування, але кращим виходом є його бюджетне фінансування. Наприклад, в Японії у 1980 р. був прийнятий Закон про грошові виплати жертвам злочинів, відповідно До якого потерпілі, а також члени їхніх сімей у разі заподіяння їм шкоди можуть одержати грошові компенсації від держави, якщо вони не отримали їх від злочинців або не користуються якимось іншим видом державної допомоги. Якщо злочинець і потерпілий є членами однієї родини або потерпілий заслуговує на осуд за те, що сам спровокував злочин, дія названого закону на нього не поширюється.
   Функції віктимології в основному аналогічні функціям кримінології, але в центрі уваги тут перебуває жертва злочину.
   Перш за все це пізнавальна функція, яка полягає у вивченні особи потерпілих, станів віктимності та віктимізації з тим, щоб розробити відповідні засоби запобігання. Це також

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>