повідного прогнозування та планування цього процесу. Тому ця проблематика має бути включена в предмет кримінології.
   2) Кримінально-правова статистика є основою аналізу стану злочинності, допомагає правоохоронним органам та суспільству правильно організувати роботу у справі боротьби зі злочинністю.
   3) Методика вивчення злочинності. При проведенні кримінологічних досліджень використовують методи з інших наук - соціологічні, статистичні, математичні, психологічні, пристосовуючи їх до проблеми, що вивчається. Це дає змогу глибше проникнути у суть досліджуваних явищ та успішно вирішувати поставлені завдання.
   4) Супутні злочинності негативні соціальні явища. Ці прояви в кримінології іменуються "фоновими", а в соціології - "асоціальними". Кримінологія не може не брати їх до уваги, оскільки їх вплив на злочинність великий. Крім того, попередження злочинів є найефективнішим тоді, коли воно починається на стадії дозлочинної асоціальної поведінки.
   5) Жертва злочину, її вивчає віктимологія - самостійний напрям кримінологічних досліджень. До недавнього часу основна увага приділялася особі злочинця. Разом з тим є друга сторона злочину - потерпілий. Саме він взаємодіє зі злочинцем, а тому ця проблема становить неабиякий інтерес для кримінологів.
   6) Суїцидальна поведінка. Деякі вчені виступають проти включення цього питання до предмета кримінології, проте є і протилежні думки. На наш погляд, ця проблема має міждисциплінарний характер, вона стосується психіатрії, психології, кримінального права, але має і кримінологічний аспект.
   Основними завданнями кримінології є:
   - здобуття достовірних знань про злочинність;
   - виявлення факторів (чинників), які її детермінують (обумовлюють);
   - встановлення процесу формування особи злочинців та жертв злочинів;
   - розробка засобів протидії злочинності та запобігання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>