бставин, конфліктної ситуації, що дістала помилкове, неправильне рішення. Така ситуація може бути викликана як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. У якості зовнішніх обставин, що провокують злочин, можуть виступати сімейні негаразди і побутові конфлікти, у тому числі протиправна поведінка потерпілого, недооцінка несприятливої ситуації, учасником якої суб'єкт став випадково, а інколи його власна аморальна поведінка чи ігнорування якихось соціальних вимог.
   У початківців злочинної поведінки, хоч й щоразу по-новому, чітко простежуються різного роду відхилення в моральному формуванні особистості, розвитку її соціальних властивостей, що відповідають за зміст поведінки. Варто лише виключити із загального ланцюга детермінації цю ланку, як вона вся розпадається. Навпаки, зовнішні середовища можуть змінюватися іншими, що веде до цього ж результату, то викликаючи або провокуючи його безпосередньо, то віддаляючись від самого факту вчинення злочину в минулий вплив на особистість.
   Домінуючу криміногенну значимість можуть набувати й окремі психофізичні якості особи. Так, на перше місце в деяких злочинах висуваються емоції (афективна поведінка), в інших - почуття (вчинення злочину на ґрунті ревнощів), у третіх - вади волі у вигляді нестриманості, у четвертих - вікові особливості тощо.
   Як бачимо, кожен конкретний злочин унікальний через різноманітне сплетіння об'єктивних і суб'єктивних чинників, що його детермінують.
   Але на видовому і загальному рівнях злочинності виявляються певні кореляційні залежності та статистичні закономірності, які й дають підстави для узагальнюючих кримінологічних висновків.
  
   § 3. Конкретна життєва ситуація та її роль у злочинній поведінці
  
   Антисуспільні властивості особи, які склалися під впливом негативних умов її формування, ведуть до вчинення злочинів за наявності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>