алежно від їх змісту. Це зовсім не виключає, що учасники групи можуть при цьому переслідувати і свої власні цілі й інтереси, наприклад, вигоду, користь для себе особисто. Проте спільність групових цілей і обраних групою засобів їх досягнення об'єднує учасників у єдине ціле.
   Спілкування з іншими людьми має для кожного індивіда різне значення, що позначається поняттям референтності (особливої цінності, важливості для нього). "Еталоном" може бути будь-яка група, однак криміногенне значення мають насамперед асоціальні і кримінальні угруповання, які стають для особи референтними.
   Така загальна схема взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників, які детермінують конкретний злочин, їх криміногенність може змінюватися в досить широких межах, що не дозволяє пояснити різні види злочинів за допомогою якогось головного чинника незалежно від того, належить він до об'єктивних чи суб'єктивних детермінант, їх взаємозв'язок має комплексний характер і стосовно кожного окремого випадку своєрідний. Наприклад, у рецидивістів домінують суб'єктивні чинники - стійка антисуспільна спрямованість особи, яка сама створює передумови для вчинення злочину. Зовнішні чинники при цьому відсуваються на другий план. Вони лише в минулому зіграли свою роль, сформувавши таку особу, взаємодіючи з нею. Водночас значна частина осіб, які вчинили злочин уперше, не характеризуються міцними антисуспільними установками, звичками. Вони вступають у конфлікт із законом в результаті провокуючих або скрутних зовнішніх обставин. Вчинене нерідко оцінюється негативно самим винним. У таких випадках, очевидно, можна говорити про моральну нестійкість особи, що не стало бар'єром для вчинення злочину. Нарешті, вчинене іноді вступає в протиріччя з внутрішнім, у цілому позитивним змістом особистої спрямованості, ставши сплетінням випадково сформованих

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>